Співзалежні люди, на жаль, найчастіше стають несвідомими “помічниками” у питті і найбільше сприяють тому, щоби рішення про лікування хвороби було відкладено. Тому постає питання: як же ж правильно поводитись, щоби вирішити проблему? Є безліч пропозицій і порад, однак найскладнішою залишається їхня реалізація.
Важливо знати, однак, про наступне:
Алкоголізм – хронічна хвороба і щоби почати з нею боротись, треба визнати факт захворювання і перестати соромитись цього.
Не слід трактувати алкогольну залежність як ганьбу для родини. Це одна із хворіб, одужання з якої цілком реальне.
Не варто ставитись до алкоголіка як до неслухняної дитини, бо такого ставлення немає, коли хтось хворіє на якусь іншу хворобу.
Сумнівне значення мають зауваження і сварки із залежним, особливо в стані алкогольної залежності.
Довгі проповіді і науки теж не надто допоможуть. Бо алкоголік сам усе прекрасно знає. Все це може спровокувати хіба черговий запій або ж брехливі обіцянки виправитись.
Коли давати себе обманювати і виявляти довіру, то залежний може зробити висновок, що хитрувати – це вихід.
Уживання шантажу фразами “Якби Ти любив мене, то не пив би” теж не дасть нічого, окрім як поглибить почуття провини залежного.
Висловлення погроз, яких виконати не в силах, лише дають алкоголікові підстави думати, що ваші слова не мають жодної сили.
Не варто клопотатись, скільки алкоголік п’є, тому що цю ситуацію немождливо проконтролювати.
Пошуки захованого алкоголю лише змушують алкоголіка вигадувати все нові схованки.
Ховання і виливання алкоголю теж малодієві: залежний врешті знайде можливість, щоби напитись.
Не варто робити за алкоголіка нічого, що він може зробити сам. Бо в такому разі він не бачить і не усвідомлює наслідків своїх вчинків.
Не варто очікувати раптового зцілення. Це хвороба, яку слід довго лікувати і прояви якої можуть повертатись.
Дуже важливо виявляти до алкозалежного любов, підтримку і розуміння тоді, коли він стає на шлях поправи і лікування.
Адаптація Тетяни Трачук
Це не хвороба, а форма важкої одержимости, часто важкого спадку від предків, що би тут деякі не писали, посилаючись на чиюсь науку (не Біблії), традицію, тощо. Хвороба — це коли людина через свою дурість, байдужість або якісь випадкові обставини (питання ще, чи вони випадкові) захворіла на хворобу тіла, одужання від якої не тягне до її повторення: я не чув, щоб людину тягнуло захворіти ще раз на грип, чи ще раз зламати кінцівку. Тому і з таким ставленням до алкоголізму, наркоманії так мало реальних зцілень.